Пояснення.

Все почалось з депресії. Не  було з ким говорити, адже всі вважали, що зовнішність - це перший і головний показник для спілкування з людиною, така собі ідентифікація " свій - чужий ". Ви ж знаєте, коли світ стандартизований, а ти поза стандартами, то все навколо гасне, як і бажання знаходитись в соціумі.
" Полюби себе - і тебе полюблять інші ", - цю істину мій психолог  мені втирала кожен сеанс. Мені набридло її слухати, бо не розуміла взагалі - як можна себе любити, коли все в собі бісить, все не так, всі постійно акцентують увагу на твоїх недоліках.
Рік терпіння,  і я пірнула з головою в соцмережі. Vk, twitter, facebook, youtube, google+, ask... Це не повний список соцмереж, де я  є. Мені соцмережі в свій час замінили реальність.
Чому ми так любимо соцмережі - бо там нікому і на' не треба твої багатства і зовнішні ознаки, всім важливо що ти пишеш, як ти пишеш, і скільки ти пишеш.
Є талант - лайк, гарний муз.смак - лайк, щира і дружелюбна - лайк! На фото 2-3 вінтфільтри і прекрасно, люди не думають за це. Вони, в першу чергу, тебе " слухають " ( тобто іноді в їхній стрічці новин буде ваш пост ).
І допоки в реальності мене так не слухатимуть, я закидати соцмережі не збираюсь.
Бо тільки тут я маю повне право на думку, і право бути вислуханою в повній мірі.