Flashback
Я не думала, що ще колись повернусь сюди. Цей блог - історія того, що мене паяло років із 16, і чому я не могла нормально жити. Тут все, про що я не могла говорити із рідними (і не можу), про що не хотілось говорити із друзями (про що ми і не будемо говорити). Коротше кажучи. Дехто із вас читатиме вперше мій блог. Я навмисне не буду видаляти старі публікації, бо це було б не чесно. Вкотре в своєму житті я починаю все спочатку, і це завжди нелегко. Привіт, я Аня, мене ще називають Ампером. Мені 23, і я, як писав Василь Симоненко, людина. Завтра закінчується четвертий місяць 2019 року. Це 4 місяці, як я закінчила найбільш жахливий для себе період життя. Можливо, це драматизація, але я вчусь бути чесною із собою - це було жахливо, страшно і дуже неприємно. 4 місяці, як я вчусь новим звичкам і...чорт, про це хочу розповісти окремим абзацом. А взагалі, гайда по черзі. Про свої проблеми я не говорю з батьками, бо вони мене не чують. Тому певну частину коштів я витратила на спеціал
