Мітологія. Розмова про серйозне (це не жарт).

     Нашим завданням з мітології на завтра  є намалювати дерево роду. Я зателефонувала мамі, і почала розпитувати за свою родину, за моїх дідусів - бабусь - прародичів. Моїм шоком стало те, що в мене дійсно величезна родина. Дуже велика родина, котра багата своїми традиціями та історією. Говорила мама, я записувала, а потім, поклавши трубку... знаєте, я задумалась. Не так, як зазвичай, а серйозно.
     Родина Іщенків - Ушакевичів дуже велика. В мене багато сестер і братів, в моїх батьків і прабатьків так само. На сьогодні наша родина все ще велика, але декого вже немає...
     В 2012 не стало мого одного дідуся, в 2013 - ще одного. Лишились бабусі самі. Це надзвичайно страшно, коли втрачаєш того, з ким прожила все життя пліч - о - пліч. Я ще так багато не знаю про свій рід, скільки всього ще хотілось дізнатись. Тому як приїду додому, в Корсунь - Шевченківський, то відразу розпитаю про рід, про своїх предків. Адже люди не вічні, і я не уявляю, як я житиму, а мої рідні будуть відходити у вічність. Я хочу, щоб це сталося якомога пізніше, але вже зараз уявляю, що я відчуватиму тоді. Моя мама заплакала, коли я розпитувала про дідуся, пройде надцять років, і я так само плакатиму. Вже за своїми батьками. Мені 18, а час летить, я вже в університеті, хоча наче ще вчора бігала малою по вулиці і не думала про такі серйозні речі.
    Тому бережи Боже нашу родину, і всі ваші родини. Розпитуйте про свій рід, про свою історію, це те, що потрібно берегти.
     Будьте розумничками, читайте мій блог і пам'ятайте: до свого роду - хоч через воду. Не забувайте приїжджати іноді додому, до своїх рідних і близьких. Адже же б ви не були, а бути поряд з родиною - це святе. Друзі приходять і йдуть, а батьки завжди з вами, для батьків ви завжди маленькі і завжди найкращі. Будьте такими, щоб батьки вами пишалися, щоб ваші діти могли пишатися вами.