#постдлясебеідлякожного
Пролог: можете читати цей пост, можете не робити цього. Я нарешті хочу виокремити щось для себе, щоб це було перед очима, щоб не забувала ким я є, і що мені потрібно.
Важко. Це єдине, що я чую від себе постійно.
Зупинись і викресли. Почни все заново.
Перестань плакати вночі. Вчись бути сама, використовуй все, що знаєш, тільки не зависай в одному становищі.
Всі психологічні стани змінні, все змінюється. Не бійся того, що робиться в голові. Твоя психіка контролюється тобою самою. І так буде надалі.
Скільки ти терпіла, і зможеш ще, скільки б це не продовжувалось. Воно переболить з часом, зараз не найкращий період закопувати себе.
Давно тобі не дякувала. Постійно скаржусь, що щось не так. А чого ж? Все так, просто ти сентиментальна, генетика - річ невід'ємна.
Я дякую тобі за те, що ти так гарно малюєш. Хай недосконало, але все ж прцюєш над собою, намагаєшся не забувати те, як довгі роки сиділа і малювала в художці.
Дякую тобі за академічний вокал, за те, що вмієш чути музику, трохи граєш на музичних інструментах, і за постійне намагання бути кращою.
Ти молодець, бо бережеш себе, лаштуєш свої принципи, знаєш закон, правила і норми.
Так, багато не вдається, дуже багато. Але багато чого і сама досягла. Згадай МАН, ІнтелЕко, всі виступи, як ти боялась бути ведучою, а потім все пішло, як по маслу, і тебе пам'ятають. Згадай свій випускний. Сценарій твій. Ніхто його не написав окрім тебе. А вечори? Твої ж сценарії, твої ідеї.
Хтось так боявся машин, катастрофічно боявся, а тепер обіцяє здати на права, бо згадує постійно перші поїздки на аеродромі, паскудне зчеплення і постійні слова: це в тебе в крові, ти можеш і будеш їздити. Чекай, скоро все буде.
Змагання. Все життя в змаганнях. Вибиті пальці, коліно, але після цього перемога. І так буде щоразу, яка б погана ситуація не була.
Скільки людей вмієш заспокоювати, мотивувати, підтримувати. Ти допомогла не одній людині, знай це, колись це повернеться.
Так, ти обрала не найкращий вуз, але скільки б не проклинала філологію, ти її любиш. Хтось в душі мріє вчити малих. І в когось ж мрія вчити в майбутньому мовам власного сина, мгм, не забувай про це.
Забула напевно, як вела уроки в молодших класах, і як тебе підбігли обнімати більше ніж 25 осіб? Так загадай, бо цього року вони вже випускники, і звертаються до тебе на ім'я та по батькові.
Згадай всіх друзів, особливо найрідніших, тих, кого ти називаєш братами і сестрами, і сестру згадай, як вона щоразу виховувала в тобі все те, що ти зараз маєш. Як вони всі тримали тебе за руку, коли треба було. Як і батьки, про них ти маєш пам'ятати завжди, бо хто - хто, а вони поруч були просто постійно. І зараз.
Згадай, як виховувала малу, яка на наступний рік у школу йде. Вже минуло 5 років. Так, отому малому шпиндику вже 5 років.
Пам'ятаєш перший зліт зі стипендії, перший серйозний нервовий зрив. Що ти собі тобі казала? А як потім все те тримало тебе аж до літа, поки знову не заробила стипендію. Сильніша за всіх, і саму себе.
Ти трошки фізик, трошки хімік, трошки медик, філолог, музикант, мистецтвознавець ( і навіть не заперечуй цього ) та художник, трохи пишеш, говориш 4-ма мовами, ще дві вчиш, інженер по екобудівництву ( до речі, дипломований, так - так ), ще і психолог. Хочеш сказати, що щось не так? Не думаю. Скільки ще людей ти назвеш з таким спектром знань? Зараз я не перебільшую, ти багато читала, в той час, як інші гралися і ні про що не думали.Результат буде, просто дій і чекай, з часом все буде. Та нарешті, люби себе саму так, як любиш інших. І стався до себе краще, так само, як ставишся до тих, хто для тебе особливий, важливий, рідний.
Поки є день на землі, поки ще жива, треба докладати максимальних зусиль, постійно.
Всі, хто говорять супроти тебе зі зла - це твої вороги, знай це, і використовуй проти них.
Є люди, які вважають тебе доброю і уважною до них, цінуй це понад усе.
Коли ти востаннє посміхалась? Згадай перший виступ на сцені нашого БК. Мгм, хтось тоді сяяв від щастя. А коли тобі квіти дарують, то ж геть інша справа.
Згадуй, до чого йдеш. Знай, до чого ти йдеш, і йди, поки ще є час і можливості.
Що в твоїй родині головне, які основні правила?
1) Ти не маєш права здаватися, ніколи і ні при яких обставих.
2) Підтримка до останнього, підтримка ворога і друга, самопідтримка, не забувай.
3) Праця завжди дає свої плоди.
Занадто рано руки опустила. Почни все спочатку. Давно вже пора відпустити минуле, воно більше не настане.
Вже ніколи.
Завтра буде новий день, тому боротися ніколи не пізно.
Ніколи не пізно.
Важко. Це єдине, що я чую від себе постійно.
Зупинись і викресли. Почни все заново.
Перестань плакати вночі. Вчись бути сама, використовуй все, що знаєш, тільки не зависай в одному становищі.
Всі психологічні стани змінні, все змінюється. Не бійся того, що робиться в голові. Твоя психіка контролюється тобою самою. І так буде надалі.
Скільки ти терпіла, і зможеш ще, скільки б це не продовжувалось. Воно переболить з часом, зараз не найкращий період закопувати себе.
Давно тобі не дякувала. Постійно скаржусь, що щось не так. А чого ж? Все так, просто ти сентиментальна, генетика - річ невід'ємна.
Я дякую тобі за те, що ти так гарно малюєш. Хай недосконало, але все ж прцюєш над собою, намагаєшся не забувати те, як довгі роки сиділа і малювала в художці.
Дякую тобі за академічний вокал, за те, що вмієш чути музику, трохи граєш на музичних інструментах, і за постійне намагання бути кращою.
Ти молодець, бо бережеш себе, лаштуєш свої принципи, знаєш закон, правила і норми.
Так, багато не вдається, дуже багато. Але багато чого і сама досягла. Згадай МАН, ІнтелЕко, всі виступи, як ти боялась бути ведучою, а потім все пішло, як по маслу, і тебе пам'ятають. Згадай свій випускний. Сценарій твій. Ніхто його не написав окрім тебе. А вечори? Твої ж сценарії, твої ідеї.
Хтось так боявся машин, катастрофічно боявся, а тепер обіцяє здати на права, бо згадує постійно перші поїздки на аеродромі, паскудне зчеплення і постійні слова: це в тебе в крові, ти можеш і будеш їздити. Чекай, скоро все буде.
Змагання. Все життя в змаганнях. Вибиті пальці, коліно, але після цього перемога. І так буде щоразу, яка б погана ситуація не була.
Скільки людей вмієш заспокоювати, мотивувати, підтримувати. Ти допомогла не одній людині, знай це, колись це повернеться.
Так, ти обрала не найкращий вуз, але скільки б не проклинала філологію, ти її любиш. Хтось в душі мріє вчити малих. І в когось ж мрія вчити в майбутньому мовам власного сина, мгм, не забувай про це.
Забула напевно, як вела уроки в молодших класах, і як тебе підбігли обнімати більше ніж 25 осіб? Так загадай, бо цього року вони вже випускники, і звертаються до тебе на ім'я та по батькові.
Згадай всіх друзів, особливо найрідніших, тих, кого ти називаєш братами і сестрами, і сестру згадай, як вона щоразу виховувала в тобі все те, що ти зараз маєш. Як вони всі тримали тебе за руку, коли треба було. Як і батьки, про них ти маєш пам'ятати завжди, бо хто - хто, а вони поруч були просто постійно. І зараз.
Згадай, як виховувала малу, яка на наступний рік у школу йде. Вже минуло 5 років. Так, отому малому шпиндику вже 5 років.
Пам'ятаєш перший зліт зі стипендії, перший серйозний нервовий зрив. Що ти собі тобі казала? А як потім все те тримало тебе аж до літа, поки знову не заробила стипендію. Сильніша за всіх, і саму себе.
Ти трошки фізик, трошки хімік, трошки медик, філолог, музикант, мистецтвознавець ( і навіть не заперечуй цього ) та художник, трохи пишеш, говориш 4-ма мовами, ще дві вчиш, інженер по екобудівництву ( до речі, дипломований, так - так ), ще і психолог. Хочеш сказати, що щось не так? Не думаю. Скільки ще людей ти назвеш з таким спектром знань? Зараз я не перебільшую, ти багато читала, в той час, як інші гралися і ні про що не думали.Результат буде, просто дій і чекай, з часом все буде. Та нарешті, люби себе саму так, як любиш інших. І стався до себе краще, так само, як ставишся до тих, хто для тебе особливий, важливий, рідний.
Поки є день на землі, поки ще жива, треба докладати максимальних зусиль, постійно.
Всі, хто говорять супроти тебе зі зла - це твої вороги, знай це, і використовуй проти них.
Є люди, які вважають тебе доброю і уважною до них, цінуй це понад усе.
Коли ти востаннє посміхалась? Згадай перший виступ на сцені нашого БК. Мгм, хтось тоді сяяв від щастя. А коли тобі квіти дарують, то ж геть інша справа.
Згадуй, до чого йдеш. Знай, до чого ти йдеш, і йди, поки ще є час і можливості.
Що в твоїй родині головне, які основні правила?
1) Ти не маєш права здаватися, ніколи і ні при яких обставих.
2) Підтримка до останнього, підтримка ворога і друга, самопідтримка, не забувай.
3) Праця завжди дає свої плоди.
Занадто рано руки опустила. Почни все спочатку. Давно вже пора відпустити минуле, воно більше не настане.
Вже ніколи.
Завтра буде новий день, тому боротися ніколи не пізно.
Ніколи не пізно.
Коментарі
Дописати коментар