Я бачила.
Я бачила як переливається сірими кольорами величний Дніпро, як хмари повільно пливуть по небу, затягуючи місто тишею і пізньоосіннім спокоєм.
Птахи літають по небу, проти холодного та вологого вітру, неначе виборюють своє право на знаходження в небі.
Я бачила людей, які мовчки п'ють каву, тримаючись за руки, які передають в автобусах за проїзд, поправляють шарф коханим, чи то прядку волосся, яка ненароком вибилась з - під шалика, похапцем накинутого на голову.
Я бачила дощ, який холодними краплями падає на землю, змочуючи кожен квадратний метр землі, яка готується до сну.
Я бачила ті Черкаси, які зморені, вичавлені, мов лимон, де люди не оглядаються довкола, купу машин, затори, тяжке повітря.
Я бачила то все і думала: працюючи, треба зупинитись і підняти свої очі - і ти побачиш несказанну красу у всьому. У кожному погляді і дотику рук.
Відкрий очі.

Коментарі

Популярні публікації