#амперкачитає Навіщо я постійно перечитую "Запахи" або "Бійцівський клуб"?

З назви ви зрозуміли, що сьогодні я говоритиму про книжки, улюблені книжки.

"Запахи" Зюскінда - це перша ( і поки що єдина, лол) книга, яку я прочитала німецькою. Але люблю я її не за те. Кожен з нас хоча б раз на місяць шукає вихід з різних катастрофічних ситуації і налаштовується на "правильне" життя. Для того, щоб все продумати і розтлумачити потрібна певна медитація, стан відчуженості і абсолютної абстракції від навколишнього світу. Хтось слухає музику і ходить містом, комусь з нас треба відлежатися в теплій ванні, а  мені треба перечитати книжку, яку я знаю напам'ять. В тому суть, що вона щораз відкриває нові і нові сторони. Щораз я думаю над життям Гренуя і прирівнюю книгу до соціуму. Ті самі моделі поведінки, ті самі історії, які ми бачимо щодня. Багато хто з вас скаже - та фу, куди це читати, одні вбивства і кішкі мєсіво хардкор. Е ні, тоді ви не повністю розібрались у творі.
Ця книга відкриває мені грані навколишнього світу, зв'язок людини з природою і прояв інстинкту у всіх ситуаціях. Я налаштовуюсь сприймати світ і бути непохитною повсякчас. Емоції заважають успіху. Краще увімкнути інстинкти та шосте чуття.

"Бійцівський клуб" Паланіка - твір, що налаштовує на соціум. Що без прикрас вказує на негативні аспекти життя, на людські вади і примхи. І він мені для того, щоб налаштуватися на боротьбу, і не втратити глузду під час постійного процесу навчання. Це як розвантаження нервів.  І доказ того, що іноді варто слухати своє альтернативне "Я".

Завтра вже на Черкаси, а післязавтра на пари. Не знаю, що буде цього семестру, але точно впевнена - сумно не буде, однозначно.
Речі спакувала, чай допила, час спати.
Добраніч.