Приниження на основі стереотипів. Суспільство, що вбиває.

Про це я хотіла написати дуже давно. Адже проблеми є в кожного. У моєму оточенні є багато людей, яких принижують через їх віросповідання, зовнішність, гендер, сексуальну орієнтацію і т. ін. Сьогодні поговоримо про суспільство, що вбиває, про стереотипи, які заганяють в глухий кут і не дають спокійно жити.

1) Гендерна нерівність.

Стереотип :
- "жінка, твоє місце на кухні";
- " чоловікові місце в гаражі, або на заводі".


Питанням фемінізму я зацікавилась десь рік тому. Почала читати статті, шукати відео - лекції, і все не могла зрозуміти - невже це правда? Тисячі українських жінок потерпає від домашнього насилля здебільшого тільки через неспроможність звернутися по допомогу.
Одна подруга ( імен вказувати не буду, то не потрібно для загалу, головне - суть), з якою ми не часто бачимось, постійно жаліється, що після заміжжя чоловік став частіше бити її, і це не зважаючи на маленьку дитину, яка в них в родині є. На питання "чому так?" вона відповідала шокуюче. То вона не так приготувала їжу, то просто попросила не галасувати, коли чоловік прийшов п'яний додому, то одягла спідницю на прогулянку з дитиною.
Моєму обуренню не було меж. І дізнавшись про цю проблему вже мимоволі задумуєшся: а чи варто одружуватись взагалі? Чи стосунки варті того? Адже пошук надійної людини краще продовжити хоч і до кінця життя, ніж терпіти постійні побої. Після ґрунтовної розмови з нею, вона спромоглася звернутися на гарячу лінію. Зараз вони розлучені, вона працює і виховує чудового сина, виховує його якнайкраще, щоб не був таким, як батько.
Також варто звернути увагу на проблему проституції, деяких  аспектів працевлаштування (частіше чоловіки отримують перевагу, і з жінками часто можуть поводитись негідно).

Чоловікам дістається не менше. Стереотип, що вони всесильні і все мають робити також ламає мій мозок. Чоловік не кінь, і не має працювати по 24 години на добу. І вдома його має чекати не скандал, а смачна вечеря і любляча дружина.

Тому мій висновок - всього має бути порівну. Домашні обов'язки мають розподілятися рівномірно, і нічого страшного я не бачу в тому, щоб чоловік іноді мив посуд, а дружина могла змінити згорілу лампочку і забити гвіздка, щоб картину повісити. Виховувати дітей мають і мама,  і тато. Порівну і гармонійно.

І взагалі, жінка може бути гарним інженером і кваліфікованим автомеханіком, а чоловік - ще й краще готувати їсти, або робити жінкам зачіски.

2) Сексуальна орієнтація. 

Стереотип:
- "пара - це коли жінка та чоловік, ніяк інакше";

Це питання найважче для українського суспільства. Люди не розуміють сучасного світу. І я колись не розуміла, після того, як не послухала декілька історій.

Знайома пара, дві дівчини, які живуть разом, розповідали про зірваний парад. Їм не зрозуміло, чому люди взагалі не сприймають кохання, як таке? Яка різниця хто ти за гендером, якщо в тебе є почуття до іншої людини?
Єдине, що я зробила - це здивовано підняла плечі і слухала далі. Ми говорили про університет, куховаріння, проблеми політики та економіки, про родину. Здавалося б, двоє щасливих людей - що може бути не так? А все.
Камінг - аут вони поки що не зробили, через страх бути незрозумілими та скривдженими.

Для довідки:
Камінг - аут - добровільне визнання людиною її належності до певної орієнтації (переважно це роблять представники ЛГБТ - спільности у випадку готовності розповісти про свої почуття до іншої людини), або невідповідність психічної статі біологічній (трансгендерність).

Шкода, що цивілізоване суспільство цього не розуміє. Я не палка прихильниця цього руху, але й не розумію, чому його так дискримінують. Почуття - це особиста справа кожного. Якщо запитують, то говорю, що я маю нормальне і адекватне ставлення до представників ЛГБТ - спільноти, і поважаю їх вибір.
І ви задумайтесь, і навіть не намагайтесь лізти в чуже особисте життя, а тим паче руйнувати його.

3) Розлади харчової поведінки та зовнішній вигляд.

Стереотип:
- "гарна дівчина - худа дівчина". 

І не кажіть, що це не так, і що хоча б іноді Ви так не думали. 
Постійні модельні кампанії, реклама, суспільство постійно ганяється за ідеальними параметрами. З дитинства дівчаткам насаджують ідеї краси 24 години на добу, худорлявості і т. ін.

Через це і я пройшла свого часу. І продовжую йти цим шляхом, йдучи до S чи XS. Вся справа у насмішках ще з дитинства. Тут не буде історій про інших людей, тут буде історія від першої особи.
Перехідний вік, організм дав збій, і я почала набирати вагу, не зважаючи на постійну фізичну активність. Так, психологічно це мене зламало ще давно, я не можу сприймати себе адекватно і досі. Мені постійно хочеться бути не такою, яка я є. 
Люди дивляться на тебе дивно, коли ти не така, як на фото в інсті, тамблері та інших соцмережах. 
Не скажу, що худорлявість - це не нормально. Це норма, але до певного моменту. 
Переважна більшість осіб, з якою я спілкуюсь в соцмережі - це буліміки та анорексики (всі ці терміни гугліть в інтернеті, бо про теорію можна розповідати вічність). Ми спілкуємось, розповідаємо одна одній про свої випадки компульсивних переїдань, говоримо про дієти, голодування і т.ін. 

Після переїзду в Черкаси в мене була можливість піти в магазини і накупити нового одягу, щоб одягтись до університету. І перша та єдина проблема, яка мене переслідує - стандартизація одягу. Коли в тебе L або M, тобі важкувато підібрати одяг, бо він просто малий, або якщо і нормальний, то закороткі рукава, завузькі джинси в литках (набігала:) ), і після закупок майже всі бірки були з позначкою L. Почались дієти, почалось голодування, нерви в університеті, і все, що знищує мою харчову поведінку і дотепер. 
Колишніх анорексиків/буліміків не буває. Це переслідує тебе все життя. 
У 18 я не розуміла, чому навіть схуднувши, в мене не було ні стосунків нормальних, ні друзів, ні одягу такого, як хотілося б мені. За період першої сесії ваги показали - 8 кг (це за місяць). 
Через 2 тижні буде 6 сесія в моєму житті. За три роки схема не змінюється - нічого не хочеться їсти, постійна нудота, запаморочення, і той комплекс неповноцінності. Постійний депресивний стан призвів до того, що мені не цікаве навчання. Вже третій семестр не отримую стипендію, та і з хорошистки постійно скочуюсь вниз по соціальних східцях. 
Змінити себе не так просто, особливо коли стандарти міняються кожен раз. 
Я не хочу тут жалітися, а найбільше мені хочеться достукатись до оточення, до людей, які необережним словом підливають бензину в вогонь. Ненароком кинута фраза змінює людину назавжди. Модна індустрія змушує багато дівчат відчувати себе неповноцінними. Коли кажуть: "займись спортом" ми часто дослухаємось. Це тяжка робота над собою, постійна робота над своїм тілом. Це круто, але результатів чекати довгенько, і частіше "кращим" вибором є перехід на голодування, що дає швидкі результати. Та і постійні погляди в спортивному залі або на секції змушують йти звідти. В залі чекають " натренованих " людей, а те, що хтось хоче почати з нуля - то не вітається, абсолютно. 
Суспільство дає зрозуміти, що всім треба тільки красиві люди. Тільки от ніхто не розуміє, що краса зникає, і якщо людина гнила зсередини, то це назавжди. А якщо людина добра, то це набагато важливіше, ніж її зовнішній вигляд. 
Щодня дуже багато людей помирає від того, що їм колись вказали на їх вагу, зовнішність, і вони вирішили змінитись, але вчасно не зупинили себе. Стаючи на цей шлях, ти не розумієш, навіщо так робиш. З людьми ти поводиш себе чудово, спілкуєшся, веселишся, але приходить ніч, ти лишаєшся наодинці з собою. Це пекло не зникне до того моменту, поки не досягнеш ідеалу, нав'язаного ідеалу, яке людство пропагандує постійно. 
Як же страшно, що ніхто не можу сказати дівчаткам, дівчатам і жінкам, що вони красиві. От просто так. Не за щось, не за зовнішні прояви. Всі звикли бачити ляльок, в гарному і дорогому одязі, з повним мейком, які легкодоступні і не дуже відрізняються розумовими здібностями. 
Насправді краса не буде важливою, коли розпочнеться якась катастрофа, чи військовий конфлікт. Краса не врятує світ. Світ врятує лише людська доброта, щирість і розум. Краса - це слово, яким звикли називати лише зовнішнє. А наповненням цікавляться одиниці. 

Ми боїмося говорити батькам, йти до психолога, бо скажуть, що ти "намахана", "хвора", а це тільки поглиблює проблему. Вчіться помічати і допомогати. Вмійте вислухати і дати правильну пораду. Вмійте любити людину не за щось, а за те, що вона існує і є поруч з Вами. 

Читайте мій блог, будьте розумниками і пам'ятайте: слово - це страшна зброя. Вмійте ним користуватися правильно, і думайте, що і  кому ви говорите. 

XO♥